Мій професійний шлях на педагогічній ниві
Хто в дитинстві не мріє про майбутню професію, копіюючи свого дорослого кумира: батьків, сусідів, старших братів чи сестер, вихователя, вчителя, кіногероя. Хтось хотів бути футболістом, лікарем чи пожежником, поліцейським чи навіть президентом!
Приємно, що у багатьох у дорослому віці їх дитяча мрія здійснилась, а дехто з роками змінив свої вподобання та побачив нові перспективи для себе!
Спілкуючись із молодими спеціалістами – педагогами завжди цікаво в помислах пройтись із ними сходинками вибору професії, згадуючи себе, відчуваючи в черговий раз гордість за вибір професії педагога!
До вашої уваги кілька спогадів якраз на початку навчального 2024 – 2025 навчального року саме молодих спеціалістів освітніх закладів Березанської міської ради.
Шеляг Руслан Валерійович – вчитель музичного мистецтва Березанського ліцею №4
…У мене ж з роками ці вподобання змінювались. Після закінчення школи я вступив до Сумського медичного коледжу, який у 2018 році успішно закінчив та отримав диплом фельдшера. Закінчивши коледж, я задумався про необхідність вищої освіти, і в цей раз я вирішив пов’язати своє життя з тим, що дійсно ще з дитинства мене захоплювало, а власне, українська пісня. Зваживши всі «за» та «проти» я вступив до Київського університету культури на спеціальність «Музичне мистецтво». Паралельно з навчанням у виші я працював у Березанському міському будинку культури, власне там я вперше зіткнувся професійно з дітьми. Було дуже захопливо разом з ними знову поринати у світ дитинства, навчати їх чомусь новому, допомагати порадами та радіти їх перемогам. Отримавши такий досвід, я зрозумів, що маю можливість, бажання, а головне знання, які можу передати дітям. З цього моменту розпочався мій шлях в освітянському житті : спочатку, я працював музичним керівником в дитячих садочках, наразі ж викладаю в Березанському ліцеї №4.
Кожен молодий педагог, коли вперше переступає поріг класної кімнати, зіштовхується з внутрішньою боротьбою: з одного боку, це прагнення поділитися своїми знаннями та захопленням предметом, з іншого — хвилювання через відсутність досвіду. Перші уроки часто супроводжуються непевністю: чи зможу я зрозуміти учнів, чи зможу зацікавити їх, як впоратися з дисципліною? Ці питання нерідко створюють почуття тривоги, але водночас є поштовхом для розвитку.
Кича Ірина Володимирівна , молодий спеціаліст , вихователь ЗДО «Сонечко».
Робота молодого педагога — це початок захоплюючої, але водночас складної подорожі. Вчитель, вихователь дошкільнят , який щойно стає на цей шлях, отримує численні виклики, серед яких професійні, емоційні. Вихователь це не просто педагог, який займається навчанням і вихованням дітей дошкільного віку, це перший навчитель, друга мама, яка навчає і виховує. Це люди, які віддають свою любов, знання, турботу маленьким в чомусь таким довірливим та в багатьох випадках вразливим малятам! Знання і любов, які дитина отримує в дошкільному віці, людина проносить через усе життя.
Чому я обрала професію вихователя? Робота в садочку це не просто робота, це велика дружня сім'я, яка працює згуртовано, як «маленький вулик».
Я почала працювати в садочку помічником вихователя, згодом стала вихователем. Це було не легко, але дуже цікаво: спілкування з дітьми різних вікових груп. З часом я почала знаходити підхід до кожної дитини, вони всі різні. Інколи було страшно що я можу не впоратися, в мене не вийде дати їм ті знання, які б могла дати вихователь з досвідом, спілкуючись із батьками, хвилювалась, чи зможу я знайти спільну мову.
Важливо, коли в колективі директор та колеги підтримують молодого педагога та, вміючи, допомагають.
Для мене професія вихователь дуже важлива оскільки з маленької дитини ми творимо майбутнє незалежної України. Хочу дати дітям нові знання, відкривати для них щодня щось нове і цікаве, допомагати їм соціалізуватися розкритися індивідуально. Приємно, що щоденно з дітьми навчаюсь і розвиваюсь і я, бо це для мене перший педагогічний досвід. І я ним дорожу, адже це і є можливостями для особистого зростання та самореалізації.
Соха Ольга Валеріївна - вчитель англійської мови Березанського ліцею №1
Згадуючи своє дитинство, в пам’яті з’являються приємні спогади , як ще дитиною я уявляла себе вчителем, висаджуючи свої іграшки на великому дивані, розповідала їм свої видумані цікаві історії, навчала вміти правильно вирішувати проблеми, навіть не підозрюючи, що через певний час переді мною будуть вже не дитячі іграшки, а справжні учні!
Закінчивши університет, я вирішила працювати в школі, не зважаючи на те, що деякі мої знайомі відмовляли мене від цього, мотивуючи тим, що робота з дітьми – це дуже складно. Початок навчального року був хвилюючим: нові обличчя, безліч підготовчих завдань та велике бажання вчити. Однак, перші уроки показали, що одних знань недостатньо, потрібно вміти зацікавити учнів, дати їм відчути важливість предмета. Зіткнувшись із реальними проблемами освітнього процесу, я зрозуміла, що навчання – це більше, ніж просто передача знань, а й формування відносин із учнями, які впливають на їхній розвиток і мотивацію. Одним із найважчих аспектів є дисципліна учнів під час навчання. Адже всі діти мають різний характер і до кожного з них потрібно знайти свій підхід. Варто зазначити і важливість підтримки та цінних порад старших колег, які допомагають у вирішенні складних питань.
Приємні хвилини радості приносять моменти, коли бачиш прогрес учнів, коли вони починають розуміти матеріал і цікавитись предметом глибше і більше. Можливо, не всі моменти є легкими, але вони стали частиною шляху, який я обрала та сприяють усвідомленню правильності обраної професії за покликанням.
Кривко Вікторія Миколаївна - вчитель історії Березанського ліцею №3
Захоплення філософією спонукало мене здобути відповідну освіту в Національному педагогічному університеті імені Драгоманова. Після закінчення університету я спробувала себе в різних сферах, але розуміння того, що я можу впливати на формування світогляду молодих людей, стало вирішальним фактором у виборі професії вчителя. З 2023 року я працюю в школі, де маю можливість ділитися своїми знаннями та натхненням з учнями.
Коли за велінням долі виникла необхідність змінити напрямок своєї педагогічної діяльності та стати асистентом вчителя в інклюзивному класі, для мене відкрився новий, до цього непізнаний, але також захопливий світ. Ця роль не є просто допоміжною; вона несе в собі безліч відповідальностей і можливостей для особистісного розвитку дитини з особливими освітніми потребами. Одним із найбільших викликів на початку стало те, що у мене були обмежені знання щодо специфіки асистентської роботи. Тому я активно займаюся самоосвітою, вивчаючи сучасні підходи до роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби. Паралельно я намагаюся встановити контакт з колегами та учнями, а також шукаю відповідні дидактичні та допоміжні матеріали.
Певна, що роль асистента вчителя є надзвичайно важливою. Ми не тільки допомагаємо дітям з ООП засвоювати навчальний матеріал, але й сприяємо їхній соціальній адаптації. Спостерігаючи за прогресом дитини, я розумію, наскільки важливою є наша місія для них та для суспільства в цілому.
Цього року я також навчаю дітей історії. Незважаючи на невелику кількість годин, я отримую величезне задоволення від цього досвіду. Сучасні технології дають багато можливостей для створення цікавих і різноманітних уроків. Для мене історія – це не просто набір дат і фактів, а захоплююча подорож у минуле, яка допомагає зрозуміти сучасність. Я намагаюся робити свої уроки інтерактивними, щоб учні не лише запам'ятовували інформацію, але й аналізували її, формували висновки та розвивали власні думки.
Світ постійно змінюється, і наші учні разом із ним. Вони представляють нове покоління, яке вимагає нових підходів у навчанні. Буває, урок "заходить на ура", а інколи відчувається, що щось пішло не так. Саме такі моменти і спонукають мене до постійного розвитку. Я завжди шукаю нові ідеї та способи, щоб зробити свої уроки ще цікавішими та ефективнішими. Щоб бути ефективним викладачем, необхідно постійно вдосконалюватися, вивчати інтереси учнів та адаптувати методи викладання до їхніх потреб. Повага та розуміння є основою нашої взаємодії.
Починаючи свою роботу асистентом вчителя та викладачем історії, я зіткнулася з багатьма педагогічними викликами. Особливо відчувається брак досвіду в організації освітнього процесу. Однак завдяки підтримці досвідчених колег, які щиро діляться своїми знаннями, я швидко адаптувалася до нових умов.
Бути вчителем – це постійний пошук балансу між викликами та нагородами. Наша професія пов'язана з багатьма труднощами: від недостатньої заробітної плати до необхідності постійно адаптуватися до нових умов. Особливо гостро ці питання відчуваються у трактуванні історичних моментів історії в умовах сьогодення. Але я вірю, що освіта – це інвестиція в майбутнє, і моя робота сприяє розвитку нашої країни, становленню особистостей майбутніх громадян України як європейської держави.
Тищенко Анна Вадимівна вчитель – логопед ЗДО «Ластівка»
Професія вчителя - логопеда - це не просто робота, а справжнє покликання, що вимагає глибокої чутливості, терпіння та любові до дітей, що в цілому забезпечує дітям можливість спілкуватися, самостійно виражати свої думки та почуття.
Дошкільний вік є важливим етапом у розвитку дитини. Саме в цей час формуються основи мовлення, соціальних навичок і когнітивного мислення.
Особливої уваги потребують діти з інклюзією - ті, хто мають різні форми фізичних, психічних або мовленнєвих порушень. Логопедична допомога таким дітям спрямована не тільки на корекцію мовленнєвих дефектів, але й на створення умов для повноцінного включення в освітній процес і суспільство. Робота з дітьми з інклюзією вимагає індивідуального підходу, адже кожна дитина має свої унікальні особливості та потреби.
Як вчитель - логопед, я щодня зустрічаюся із викликами, які ставлять переді мною діти з різними мовленнєвими порушеннями. Завдання полягає не лише у тому, щоб допомогти дітям опанувати правильну вимову, але й у тому, щоб зробити цей процес для них цікавим та ефективним. Сучасні технології в цьому контексті стають для мене справжніми помічниками, дозволяючи мені пропонувати нові підходи та інструменти, які сприяють як покращенню результатів, так і підвищенню зацікавленості у дітей.
Гаджети дозволяють використовувати інтерактивні додатки, які стимулюють активну участь дітей у навчанні. Ігрові елементи, анімації та візуалізація інформації зацікавлюють дітей і допомагають їм легше засвоювати нові мовленнєві навички.
Не можу не зазначити про важливість нейровправ у своїй роботі з дітьми. Нейровправи - це спеціалізовані фізичні та когнітивні вправи, які спрямовані на активізацію мозкової діяльності, розвиток нейронних зв'язків і поліпшення загальної функціональності мозку. У логопедичній практиці їх використання має значний вплив на розвиток мовлення у дітей. Виконання нейровправ може покращити настрій і знизити тривожність, що особливо корисно для дітей, які можуть відчувати страх або невпевненість під час роботи з логопедом.
Моя мотивація вибору професії логопеда виникла із-за глибокого бажання допомагати дітям долати труднощі у спілкуванні та досягати успіхів у навчанні і соціальному житті. Кожен день у цій професії приносить нові виклики та можливості для особистісного і професійного зростання. Кожна маленька перемога дитини - це не лише її досягнення, але й мій особистий внесок у її майбутнє. Кожна дитина має право бути почутою, і моя професія допоможе їм знайти свій голос. Це спонукає мене постійно вдосконалювати свої знання, використовувати новітні підходи і методи, щоб забезпечити кожній дитині можливість розвивати свої мовленнєві навички та відчувати себе впевнено в суспільстві.
Мірошниченко Олег Вікторович - вчитель фізичної культури Яблуневої гімназії
Другий рік поспіль я навчаю дітей фізичної культури в Яблуневій гімназії. Так вийшло, що після закінчення школи я вирішив продовжити вчительську династію родини та пішов по слідах своїх рідних - вступив у педагогічний вуз і став учителем у четвертому поколінні.
У свій час все своє життя в Березанській школі працювали мій прадід, котрий викладав фізику і математику, та прабабуся, яка була вчителем російської мови та літератури. Потім багато років прищеплювала учням знання іноземних мов моя бабуся. Сьогодні нашу педагогічну династію продовжує тітка, вчитель української мови та літератури та зарубіжної літератури, а тепер і я. Розмови в нашій родині про школу, вчителів, учнів і шкільне життя я пам’ятаю з дитинства.
Про учнів можу сказати, що вони вражають своєю відкритістю, щирістю та активністю. Однак, зізнаюсь, що вчителем працювати нелегко. Адже робота вчителя – це, насамперед, велика відповідальність, як би це банально не звучало, - за кожну дитину на твоєму уроці, і особливо, якщо це урок фізичної культури. Водночас ти як вчитель маєш володіти різноманітними методиками фізичного виховання, вміти зацікавити дитину, змотивувати. Тому намагаюсь, щоб мої уроки були цікавими та практичними, щоб учні полюбили заняття фізичною культурою та спортом, адже спорт – це сила, краса та здоров’я. Розумію, що головне у партнерських відносинах вчителя та здобувача освіти – довірливі відносини між вчителем і учнем та відчуття задоволення від виконаної роботи за покликанням.
А ще я зробив висновок, що сучасні діти - принципові та мобільні. Вони не можуть уявити своє життя без інтернету та ґаджетів, звикли жити у світі без кордонів. Видно велику гору емоцій в їхніх головах, вони багато відчувають, думають, переживають. І найприємніше у моїй роботі, коли учні на моїх уроках задоволені та радісні, коли я бачу вогник в їхніх очах.
Приємне враження від спілкування з колективом. У школі панує доброзичлива атмосфера взаєморозуміння і взаємопідтримки. Досвідчені колеги допомагають розібратися у щоденних рутинах учительської праці, заспокоюють при отриманих неудачах та вселяють віру у неодмінність успіху.
З вірою у неодмінний успіх молодих спеціалістів галузі освіти Березанської громади хочеться вірити, що контингент учительства Березанської міської ради буде поповнюватись молодими спеціалістами різних галузей, педагогами, які обрали цю професію свідомо, за покликанням про що неодмінно будуть нагадувати учнівські успіхи, перемоги, вдячність батьківської громадськості.
